Музей археології та етнографії Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського
У 2009 році з ініціативи директора Інституту історії та права д.і.н., проф. М.М.Шитюка при підтримці ректора університету В.Д.Будака на основі наявних в Інституті археологічної та етнографічної колекцій було створено Музей археології та етнографії. Урочисте відкриття Музею відбулося 2 жовтня в День університету.
Відкриттю музею сприяла велика експедиційна робота викладачів кафедри всесвітньої історії та археології, фахівців лабораторії археології та етнології, кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін, а також студентів Інституту історії та права Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського.
Мета діяльності Музею археології та етнографії:
- урізноманітнення форм та методів навчально-виховної роботи шляхом використання музейних предметів;
- розширення науково-методичної бази для проведення навчальних археологічної, етнографічної та музейної практик;
- популяризація серед викладачів, студентів та населення регіону історичних знань під час проведення екскурсій, інших форм масової науково-просвітницької роботи.
Керівник музею – ст. викладач кафедри історії та археології Горбенко Кирило Володимирович.
Археологічний відділ (консультант доцент кафедри всесвітньої історії та археології Гребенников Юрій Спиридонович) експозиції відображає матеріальну культуру населення Миколаївщини від доби каменю до пізнього середньовіччя. Експозицію оформлено за проектом та ескізом Лабораторії археології та етнології Інституту історії і права (К.В.Горбенко, О.І.Смирнов, Д.В.Філатов, Е.В.Олейніченко, Л.І.Смирнов, Ю.С.Гребенников, І.О.Смирнов, Р.О.Козленко, Е.Ю.Рубченко).
Етнографічний відділ (консультант доцент кафедри етнографії, джерелознавства та методики викладання суспільних дисциплін Хаецький Олександр Петрович) експозиції відображає особливості традиційно-побутової культури українців. Представлені предмети не тільки місцевого походження, а й інших регіонів України. Експозицію оформлено за проектом та ескізом к.і.н. доц. О.П.Хаєцького за активної участі к.і.н. доц. Л.М.Хрящевської та викладача О.М.Щербакової.
Археологічна експозиція.
Протягом багатьох тисячоліть у степовій зоні південної України розвивалися найдавніші степові культури Євразії. Степове Побужжя виступало як магістральний шлях для степових культур в світ передових цивілізацій стародавньої ойкумени. У даному регіоні найчіткіше і яскраво відбилися зв’язки із землеробськими культурами Південно – Східної Європи.
Археологія представлена предметами, що відображають давню історію Миколаївщини – в період від кам’яного віку до середньовіччя.
Експозиція складається зі стендів, які розташовані у хронологічному порядку. Кожний стенд демонструє археологічний матеріал, який відображає матеріальну та духовну культуру окремої історичної епохи чи археологічної культури.
КАМ’ЯНИЙ ВІК (період в стародавній історії та археології, що тривав від появи людини до IV тис. до н.е.) представляють крем’яні знаряддя праці – різноманітні нуклеуси, відщепи, скребки, які наші давні предки використовували у повсякденному житті.
Найбільш різноманітно представлена ЕПОХА БРОНЗИ.
Епоха бронзи (бронзовий вік) – останній великий період первісної доби. На Півдні України він змінюється кіммерійсько – скіфським періодом раннього залізного віку. В цей час виник перший штучний метал – як ви здогадуєтеся, бронза. Поряд з бронзовими серпами, вістрями до списів досить широко використовувались і крем’яні знаряддя цього типу. З каменю виготовлялися також бойові сокири-молоти, зернотерки, прикраси тощо. Крім цього, епоха бронзи відома широким різноманіттям керамічних виробів, особливо посуду.
У музеї наявні речі багатьох археологічних культур бронзового віку, що існували на території Миколаївщини (ямна, катакомбна, багатоваликової кераміки, сабатинівська, білозерська). В основному, це керамічні вироби (горщики, миски) з характерним для кожної культури орнаментом, або специфічною формою.
У цьому комплексі особливо вирізняються речі з поселення Розанівка (сабатинівська культура) – XVI-XIII ст. до н.е.: керамічний посуд, вироби з бронзи і каменю. Особливо цікавими є кам’яні культові предмети (антропоморфні стели тощо).
Безперечно, найбільш цікавими і широко представленими є речі з городища фінальної бронзи ДИКИЙ САД (XII-X ст. до н.е.), яке заходилося на високому березі Інгулу і було крупним соціально-економічним центром часів легендарної Трої і троянської війни, адже знаходилося на перехресті важливих торгівельних шляхів того часу. Тут можна побачити різноманітні керамічні вироби, вироби з бронзи (ножі, кинджали, браслети тощо), кістки та рогу (знаряддя праці, елементи кінської збруї, прикраси тощо), кам’яні вироби – знову ж таки, знаряддя праці (наприклад, кам’яні зернотерки), такелажний інструмент, предмети культу. Дуже цікавою є також унікальна поховальна урна, яка має назву оссуарій, яка свідчить про зв’язки місцевого населення з регіоном Балкан.
Крім того, в експозиції представлені черепи давніх мешканців городища, а також макет жилого приміщення.
На початку І тисячоліття до н.е. стародавнє населення на території сучасної України почало застосовувати в побуті новий метал – залізо. Це мало вирішальне значення для подальшого розвитку суспільства.
У Північному Причорномор’ї в цей час скіфська культура механічно заміняє попередні культури. У VII ст. до н.е. тут завершилося формування Скіфії – держави скіфів, яка виступала насамперед як військова організація.
Паралельно у цей період на території Північного Причорномор’я йшов розвиток античних держав, які були засновані тут давньогрецькими колоністами у VII – V ст. до н.е.
СКІФО-АНТИЧНА ДОБА представлена комплексом бронзових виробів (бронзове дзеркало, різноманітні фібули, тощо), керамічних виробів (амфори, чорнолакова, червонолакова кераміка), цікавинкою є також залізний меч Ахеменідського типу.
Основні археологічні пам’ятки епохи – городище на о. Березань, Ольвія, кургані поховання скіфської аристократії та звичайних общинників.
Античну кераміку привезено переважно з Ольвії, що, викликає особливий інтерес, адже Ольвія – це найбільший давньогрецький поліс на території Південно-Західного Причорномор’я, який проіснував майже тисячоліття (був заснований іонійськими колоністами в VI ст. до н.е.), був взірцем політичного та культурного життя нашого регіону в період панування кочових народів (скіфів, сарматів) в степовій зоні.
На Південних землях України за часів СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ мешкало переважно неслов’янське населення, яке залишило цілий ряд археологічних пам’яток. Південні сусіди Київської Русі – різні кочові племена (печеніги, половці та ін.) – залишили у степах велику кількість курганних могильників.
Середньовіччя представлене в експозиції керамічними трубками, виробами з заліза (ножиці, ніж, вудила, стремена тощо), різноманітним посудом.
Крім усього вище переліченого в експозиції надана інформація про археологів, які досліджували пам’ятки Побужжя.
Кожен бажаючий може поглянути на цікаві яскраві стенди, де зібрано інформацію про археологічні пам’ятки нашого краю, частина яких є всесвітньовідомими (Анетівка, Дикий Сад, о. Березань, Ольві та ін.).
Фонди музею є базою учбових занять зі студентами-істориками, наукової роботи викладачів та співробітників лабораторії археології та етнології Інституту історії та права. На базі фондів музею проводяться семінарські та практичні заняття з курсу археології, стародавньої історії, готуються курсові та дипломні роботи.
Експонати музею постійно використовуються для написання наукових статей, та публікацій у засобах масової інформації про наукові дослідження археологів.
Співробітники Інституту історії та права проводять велику екскурсійну та профорієнтаційну роботу серед школярів міста та області.
На сучасному етапі особливу роль у процесі розбудови молодої Української держави відіграє історична реконструкція нашого минулого. Робота істориків у цьому напрямку спрямована сприяти збереженню й популяризації краєзнавчої інформації для відродження, підтримки й розвитку в молоді інтересу до самобутньої історії рідного краю, розвитку народних і культурних традицій, історичної спадковості поколінь, виховання громадянської свідомості та любові до Батьківщини.
Велику роль у цьому відіграє вища школа, яка готує висококваліфіковані кадри. Вона орієнтована на досягнення сучасного світового рівня, відродження самобутнього національного характеру, корінне оновлення змісту, форм і методів навчання, примноження інтелектуального потенціалу країни. Необхідними елементами формування світогляду сучасного історика є археологія як комплексна система знань, що вивчає історію, теорію та практику археологічної справи, а також її правові та економічні засади.
Етнографічна експозиція.
На початку експозиції відтворено фрагмент інтер’єру традиційного українського житла Півдня України кінця ХІХ- початку ХХ ст. У червоному куті («божнику») знаходяться ікони Ісуса Христа, Діви Марії, Святого Миколая, Великомучениці Варвари.
На подіумі виставлені типові для української оселі скриня, ночви, прядка, ступа з товкачем. На стіні – мисник с посудом. Невід’ємною складовою інтер’єру виступають представлені в експозиції предмети народних ремесел та мистецтва – вишитий портрет Т.Г.Шевченка, ткані доріжка та рядно, вироби гончарства та лозоплетіння, вишиті рушники.
Окремі особливості забудови, житла та господарських споруд південноукраїнського села відтворені у живописних зображеннях двох стилізованих вікон. Відвідувач музею має можливість «побачити у вікнах» сільську вулицю з покритими очеретом хатами-мазанками, огородженими низькими стінами з каменю ракушняка, водяний млин.
У вітрині «Народний одяг» представлені зразки жіночого та чоловічого натільного та плечового одягу кінця ХІХ- ХХ ст., зокрема, комплект святкового вбрання української селянки, чоловіча та хлопчача сорочки. Предмети одягу вдало доповнюють чоботарські колодки, кошик з рогози, а також зразок дрібної пластики – статуетка «Майська ніч», яка представляє парубка та дівчину у традиційному українському вбранні.
Виставлені в окремій вітрині знаряддя хліборобської праці (дерев’яні вила, серп, ціп) органічно поєднані в композиції з снопом достиглого жита та глечиком на білому вишитому рушнику, що відтворює сцену скромного обіду женців.
Окремий комплекс експозиції складають вітрини пов’язані з народними ремеслами. У двох вітринах представлені різноманітні вироби гончарства кінця ХІХ- першої половини ХХ ст., а також сучасні гончарні вироби, створені відомим народним майстром Сергієм Глушком та його учнями – членами гуртка гончарства, що працює при Інституті історії та права. Поряд з готовими гончарними виробами виставлені зразок гончарної глини та неопалений глечик, які характеризують етапи праці гончарів.
Складовою комплексу «Гончарство» є пропоновані увазі відвідувачів позамузейні об’єкти – розташована у дворі інституту діюча гончарна піч та розміщена у підвалі будівлі майстерня гончаря з повним комплектом обладнання. 
В музеї виставлені також знаряддя обробки дерева, шкіри, інші знаряддя праці ремісників та їх вироби. Будівельні матеріали представлені зразками цегли, черепиці, кованих цвяхів та фрагментів художнього ковальства.
У трьох вітринах виставлені вироби художніх ремесел: вишивки, різьблення, писанкарства, народної іграшки, лозоплетіння тощо. В окремій вітрині представлені ткані та вишиті рушники різних регіонів України: тканий кролевецький «орляний» рушник, вишиті західноукраїнські рушники з геометричним орнаментом, рушники центральної та південної України з рослинним та зооморфним орнаментами. Серед технік вишивки переважають простий хрест, одно- та двостороння гладь. На фоні рушників виставлені п’яльця вишивальниці та знаряддя прання та прасування (рубель, праник та праска на деревному вугіллі).
Наявні у фондах музею предмети дозволили оформити вітрину «Побут населення середини ХХ століття». Відтворений фрагмент інтер’єру кімнати включає настінний годинник – «ходики», патефон зі старою платівкою, гасову лампу, сімейну фотографію у саморобній рамці, кілька вишитих картин та серветок, газетницю з номером старої газети, шкатулку та вітальну листівку тих часів. Експозицію вітрини органічно доповнює статуетка «Перша літера» (виробництво заводу міста Полонне), яка яскраво ілюструє художні смаки значної частини населення СРСР, в тому числі України, і дозволяє скласти більш повне уявлення про ментальність зазначеної епохи.
Навчально-освітню спрямованість етнографічного розділу експозиції музею підкреслює стенд «Етнографічна практика». Його текстова частина містить «Кодекс професійної етики етнографа», інформацію про основні форми експедиційної роботи (особисті спостереження, опитування населення, фіксація етнографічних матеріалів, збирання етнографічних колекцій), а також зразки фотографій та креслень, які унаочнюють різні етапи польових досліджень. Матеріали стенду підготовлені на основі досвіду проведення етнографічної практики в університеті.
Стаціонарна експозиція та матеріали фондів музею використовуються в навчально-виховному процесі, при викладанні нормативних курсів історії України, археології, етнографії, історичного краєзнавства, музеєзнавства, спеціальних історичних дисциплін. На матеріалах музею проводяться екскурсії, виставки народних ремесел та інші форми масової просвітницької роботи, здійснюється популяризація історичних знань серед населення регіону.
